— Я більше за тебе прожила, більше бачила й відаю , — довірливо казала монашка й гладила-заспокоювала Миловиду.
Монашка одразу і все зрозуміла: ця дівчина — язичниця, поганка.
— ширила монашка очі, видно, боялася: зараз почує таке, що серце лусне з ляку чи з досади.
Тільки людина, яка добре знала, що дівчина-монашка, яка ходила по селу, що називається, з німбом навколо голови й з лагідною посмішкою на довгобразому блідому лиці, могла холоднокровно вирахувати свій хосен від її смерті.
— Бог справді є завжди і всюди , — відповіла Монашка.
Через деякий час монашка приносить кошик для Фернанди: у ньому знаходиться маленький син Меме.
— Поглянь, яка вродлива монашка , — сіпнув я Миколу.