Почувши пісню свого товариша, наймита, москалик і собі подав голос, виходячи з хати.
Москалик, що ввесь час стояв мовчки й силився щось проговорити, також прояснів, затупав і схиливши на бік голову, солоденько заспівав : — Ну, каже Пацігофер.
Звинний, барчистий з кирпатим носиком «москалик» вибиває спереду гопака.
А часом який-небудь молоденький москалик підніме що й чуже, однесе до тітки Явдохи.
«Не один москалик ноги задре, заки нас добуде» , — потішалися.
— каже мені сухенький, жовтенький москалик, розмахуючи бумагою.
Матвій говорив з вогкими, запаленими пристрастю очима, а москалик все «оплітав та оплітав» …
— Я уж, мамаша , — звертався москалик до Насті , — три рани в Карпатах дістав …