Коло течії на мочарі, нанизу левади, Софія Леонівна поставила копачів, щоб викопали півкругом дряговину й задернували бережки дернинами.
Тоді Зур видряпався на косогір, обминув мочарі, пірнув у зелену глушину і зненацька опинився по той бік скелястого кряжа, неподалік од лігва печерного лева.
Далі в каламутній пелені простягаються мочарі, перерізані горбкуватими, глухими перелісками.
Нехай їй не зустрінеться жодних вороже налаштованих мешканців лісу, завжди можна перечепитися через колоду або зайти у мочарі.
Таємничі видолинки, темні мочарі, прибиті вітром зарості …
Тоді мочарі тут були більші, трясовина бездонна, страшна.
Гирло ж річки уявляло з себе суцільну драговину і мочарі, в котрих вона розділялася на численні рукави.
Поряд з ними — мочарі, а тому замерзла місцевість скидається на шербет.
У трубці щось клацало й гуло, ніби сюди, в дім, доносилося бриніння дротів, що тяглися від міста через непрохідні нетрі й мочарі, через гори й пронизані вітром савани.