Перед ними стало мріти Світле місто між садами, де хилились пишні віти, А на вітах майоріли розмаїті гарні квіти.
Тільки зірка стала мріти, Бурсак почав бубоніти, Бо боявся довго спати, Щоб снідання не взівати.
І йому починали мріти деякі виходи із скрутного становища.
Фундаментальним здобутком нашого досвіду, як істот занурених у час, є фактичність того, що ми втрачаємо всі речі, що наше життя вицвітає і починає мріти у все дальших спогадах уже майже нереальним маревом.