Я ж не поетом прагну стати — вченим, для мене, даруйте, безпредметні мріяння пусте заняття.
Мій улюблений вірш каже більше, ніж про саме мріяння: Човен зрадливости, А мрія — човен до не того берега.
Отож перетворення на французів, на цивілізовану людину здійснювалося завдяки дисципліні, а набуття російської ідентичності для Дідро і Вольтера було справою фантазії та мріяння.
Одного дня — але «одного дня» не було тим правильним висловом; просто можливо це сталося й посеред ночі: одного разу — він впав у дивне, блаженне мріяння.
Та хіба вони й не були одвічними друзями людини, скеровували її шляхи, підносили її думки, підбадьорювали мріяння !
Відтоді все і почалося, доти були тільки мріяння.
Мріяння Дідро дуже скидалися на фантазії барона Мюнхгаузена.
Він ніжно подивився на мене і обірвав мої мріяння: