І не помщуся, бо найменша мста багном впаде на вчителя й Месію.
Але як перед бурею ми бачим Завмерле небо, хмари непорушні, Безвітря сторожке й земний окіл Німий, мов смерть, та розчахне враз землю Страшенний грім, так, повагавшись, Пірра Повстала мста до діла кличе знов.
Наступного вечора все повторилося, певно, сторожа вільно пропускала городищан у стольницю, бо кревна мста — річ серйозна й законна.
Це була справедлива мста — хто вийняв меч супроти руських воїв і вбив їхнього князя, сам від меча загинув, ніхто його не поховав, не пом’янув добрим словом, ворони до білої кості виклювали тіло.
Хто ж постає проти життя творення, той на бога руку підіймає, і мста на того впаде, адже проти богоматері він заповзявся.
Лиховісний отаман Нестеренко вишколює там військо і відсилає його сотні за сотнями: а в очах їм мста і гордість, а не страх і покора.
Від народжень нам кожному душа болить за тим, що досі ніби спить, а нишком научає; врочить, наказує: і мста, і мста — за довгу німоту розплата ! (І в кожного готує ката, так, ніби помста — це мета).
Надіслав я до хатавів з посланцем свого листа: «Дужий дух царя індійців воля зміцнює свята , — Ситить він в підданцях голод, тішить вірні він міста, Хто ж не хоче покоритись — жде на тих безжальна мста.
То, мовляв, Оскольдові мста жорстока від старих богів !