— Чим більше горя й муки, тим ліпше, бо вогонь очищує грішну людську сутність, гартує її для подвигу".
Попередні покоління через тисячолітні криваві муки прокладали шлях до сьогоднішньої доби.
І рідко буває, щоб, завдаючи прикрощів, ми самі їх не випробували або із співчуття, або через муки сумління.
Двоє ворогів були мертві і наче дивилися на зорі; двоє ж інших, терплячи страшні муки від ран, лежали, затамувавши подих і вдаючи з себе мертвих.
Дедалі голос її міцнів, з обличчя сходила печать муки.
Я щохвилини сподівався, що він умре від муки, і бажав йому смерті, щоб він не мучився.
— Але дорога туди веде через такі страшні муки, які й уявити важко.
Герой за рани, бідний кляв за сало, А геній кляв за муки чи хвалу, І небо в мене зорями жбурляло !
Це — худоба, яку можна навіть на вогонь, на муки, на смерть інати дисципліною, страхом і терором, як гнали її в усі віки.
Можливо, за тією посмішкою нічого не криється, крім одного — він хоче не просто задавити свою жертву, він хоче роздушити саме «я», розтягуючи муки до безкінечності, до остаточного заломлення.