Томцьо вчиться у Львові, тож мус, щоб спав на своїй подушці, бо чужа — як та мачуха: тут гладко, а там мулько.
«- заспокоював себе Семен, хоч чув, що йому чогось мулько на серці.
— «Божевільна» , — видихнув Павло ледве чутно, а вголос : — Я не тому озираюсь, а, скажу вам по-щирості (посміхнувся) — чомусь моїй голові стає ніби мулько на плечах біля вас.
Ата дивилась все з тим же запитанням, і під її тим поглядом Павло покрутнув голо вою в плечах, так ніби їй було там справді мулько й незруч, но.
— А головне — проти кого вона його застосовувала … — Мар'янові трохи мулько від всієї цієї розмови.
Інстинктивно, підсвідоме, відчувши на своїй потилиці чийсь погляд і оте «І на в’язах мулько голові».
На серці було мулько від думок, що він, такий ще юний, може загинути, пронизаний карґським списом; що його можуть забрати у потойбічні землі, а він так і не спроможеться на власне ім'я, не стане мужчиною.
Тоді вона йшла з хати, не дивлячись на князя, й йому ставало трохи мулько, що так грубо поводиться з нещасною полонянкою, яка не має ні вітця, ні матері, ні когось кревного в сьому чужому для неї світі.
Цабе яке вискіпалося; мулько, мабуть, лежати на возі? !