Потюпав наш пан писар, ходячи перед справником навспинячки, то у сіни, то за хату, і став допрос писати, мов розпитуючи Левка, а він його і у вічі не бачив більш тижня.
Якісь люде йшли улицею, поставали навспинячки, дивляться.
Тільки таки що пообідав, уже писар навспинячки і підбіг: «Чи не соізволите допрос підписать, ваше високоблагородіє ?»
Стелі в йому головою не думай достати, хіба навспинячки станеш.