Сон покинув його, оголивши пустелю розуму — розвалені машини, крани, діряві від корозії будівлі мегаполісу, вимерзлий під інеєм метал до самого обрію.
Миколка зіскочив з воза і відчув , — що міцний, спокійний сон на повітрі вернув йому сили.
Мороз пройшовся по шкірі Мілени — малюнок був ніби живий, нагадував спогад про сон, або і сам сон, моторошний нічний жах, у якому ніби й немає насправді явного жаху, але там і тут з’являються і зникають зловіщі тіні.
Мені здалося, що все це сон, я навіть струснув головою.
Він нутром відчував, що вони десь поряд, і це навіювало на нього сон.
— Зараз буде сон про золотого птаха , — впевнено говорить мама і кладе на чоло свою холодну долоню.
Запихайтеся, щоб вам скоріше памороки забило від мого сон-зілля !
освітленні ліхтарів скидалися на якесь нічне задзеркал — ля, приховане від очей тих, хто веде буденне життя за системою «сніданок — робота — сон».
І він згадав свій давній сон, як його суджена у сні злинула з дерева голубкою, сіла йому на плече й потім стала тихою панною.
— То й упевнимося, чи не сон усе це, чи не опинилися ми на якійсь іншій планеті …