Він горнув її все сильніше й сильніше, ніби хотів навік пригорнути, щоб не втекла …
Чи буде, якщо не є для вас небо зішите, чи навік не встати вам зі сну гробів ваших?
Ось серця, пробиті стрілою: «Робер і Жанна разом навік».
Дотепер трубадури прославляють у піснях чесноти «нашої королеви» — таємничої прекрасної жінки, якій вони навік віддали серця.
— Це коріння міцно притяте в моїм серці на споді навік !
Гуляєш у далеких краях, забув, перестав навік думати.
Станем всі ми танцювати від дому до дому, Сумувати і тужити не дамо нікому: Де історію веселу Маськіна почують, Там усюди мир і дружба навік запанують.
А якщо пробовкнеш, Тобі заціпить і навік замовкнеш. (Виходить боярин).
Я стала б долею йому навік, Вертіла б ним, в який захочу бік.