Немає жодної особи ні наді мною, ні поряд, яка могла б надокучити мені.
Хіба допекти їм, так уприкрити життя, так надокучити, аби не могли вже мене терпіти !
Та слухай, щоб надокучити, вона видряпається куди завгодно.
Я не хотів би надокучити сеньйорі, чи — крий мене боже !
Він недбало ковтав канапку і неквапно, але й недовго, щоб не надокучити бармену, смакував кавою, мріючи про те, що колись напише це кафе чи бар разом з його барменом і завсідниками …
Ця думка не давала йому спокою, за столом він тільки про це й розмовляв і навіть устиг усім надокучити.
Ніколи не думав, що звання фараона може мені так надокучити …