Ледве хлопці встигли повернути за ріг, як угледіли поліцейського Кюка — він ішов назирком, удивляючися кудись вбік.
Їй заманулось ще хоч трохи побалакать про вчорашній вечір і забажалось стрінутись з красунем, та хоч почути його голос, хоч зирнуть назирком двічі-тричі на його і вдоволити неначе пекучу жагу влітку кринишною погожою водою.
Спритні і вправні мисливці, вони легко відрізняли справжні сліди від фальшивих і несхибно йшли за команчами назирком, як то кажуть, наступаючи їм на п’яти.
Мені випадало назирком володіти смугастими від світлотіні німфетками в публічних парках; траплялось впроторюватись з обачливістю ницього ласолюбця в той тісніший тепліший кінець міського автобуса, де обвисала на ременях зграя школярок.