Ти в бідності і в цій одній кімнатці серед простих людей маєш свою віру і свого Христа, я ж маю тільки тебе, й коли мені тебе забракло, був подібним до жебрака, що не має ні даху над головою, ні хліба.
Про продовження царського роду Ісуса Христа докладно писало багато істориків.
Є правильним стверджувати, що після гріха прародичів прихід Христа набув особливого значення: Він прийшов як Спаситель.
Селяни, які йшли за ним, зауважили, що із прострілу на грудях розп’ятого Христа — сочаться каплі крови.
Відповів блаженний: «Не буде мені того, аби мав я відректися Христа, Бога мого, ні в Трикії, ні деінде в иншому місці, ніколи ж мені того не буде, у Христі-бо живу й жити буду завжди і померти за Нього готовий».
Також і святий Юліян зробив: сміливо Христа, єдиного Бога, прославляв, докоряв же язичницькому багатобожжю.
Усе злагоджувала Марія Юзефівна, яка щодня молилася перед іконою з зображенням розп’яття Христа, вимолюючи Його милість.
Минає тисяча років Хрищення Руси і більше тисячі років християнства, бо за літописним переказом ще перший учень Христа Андрій приходив на Київські гори … його честь стоїть нині порожня Андріївська церква …
Повісили його нагого й кігтями залізними без милости дерли — світився й усміхався лицем, наче не його мучили: мав-бо помічником Господа нашого Ісуса Христа.
Там я закликав молодь цілого світу відкрити велику «лябораторію віри », в якій шукати і поглиблювати арґументи, щоб іти слідами Христа Спасителя.