На другому кінці галявини розмовляли, зрідка по-товариському поштовхуючи один одного, парубки, у святковій одежі - білих свитках наопашки, шапках, чумарках.
Слідком за ним вскочив Конецпольський, заспаний, в одному кунтуші, надітому наопашки.
До кабінету, в халаті наопашки, зайшов високий, повний чоловік, з прим’ятою рідкою чуприною, втомленим, сердитим обличчям.
Баба Зінька і справді не видержала, накинула наопашки свиту і подибала через сіни до Романової хати.
Поверх малинового жупана на ньому наопашки був накинутий кожух, помережений красивим шитвом.
Тоді крізь гомін усіх інших спитав хтось понурий , — таж це той блідий майор у шинелі наопашки і з виразом смертельної втоми, зневіри, сарказму: «А чи ти віриш у людину? . .»
Шкіряна куртка наопашки (під нею гаптована чер вінню полотняна сорочка) — майже така ж куртка трапилася Андрієві в Празі, та не вистачило грошей, темно-сині шаровари й м’які половецькі чоботи. (Чому саме половецькі?
За столом возсідав Троян в шкуратянці наопашки, при револьвері, біля нього справа й зліва Царенко, Залізняк, Терешко, Булава, і інші, і інші, громадський магазей, обернений у залу, був набитий бійцями, як грибами.
Щось знайоме здалося у неквапній, впевненій ході, високому стані, наопашки накинутому піджаку.
Я рушив відталою стежкою до Дністра, несучи наопашки шинелю.