— Якби було на світі правосуддя, воно давно заткнуло б тобі пельку, старий ворохобнику !
Незнайко почав напихати рота місячною малиною, та хоч скільки її їв, ніяк не міг наїстися.
Бішоп визвався взяти все в свої руки, а мене ласкаво попросили по змозі «заткнути пельку і заплющити баньки», словом, сидіти в темному куточку і тихенько дихати.
— Бачиш, адже казав я тобі, що тут повно ящерів … Давай повернемось додому, в гори … — Заткни пельку !
Було таке враження, що йому всю службу кожного дня доводиться напихати «ворони» в’язнями і перевозити їх.
Підскочив до Ярослава, нахилився до нього, прошепотів : — Дозволь, заткну йому пельку !
— Стули пельку, хлопчику, а то мгені дофедець зачитайт тобі тфій пгава !