Я міг напускати на себе вигляд пересиченого служителя мистецтва.
Чи отеє я лиш з ночі з лободов якого дурману не наїлась?
Тоді ковтнув на повні груди якогось етерного дурману, біль чи жаль сколихнув його, адже зрозумів: ніхто і ніколи не звільняється до кінця од своїх проклять.
Інші, полонені тобто, що потроху починали оклигуватись від якогось дурману, чи що, теж зрозуміли.
— повторив жандарм, він уже чманів од дурману баговиння.
Тому він заліз у дерев’яну шухлядку під відкидним столиком і перебрав пальцями кілька голівок маку, жмутик дурману і глечикоподібні сірі голівки блекоти.