Богдан знову зустрівся поглядом із Морятином, і нарочитий між довше дивився на нього.
Богдан усміхнувся, й нарочитий, посмілівши, додав : — Не забули смо, як ти тому десять літ під своїм Києвим городом княжну нашу від погибелі порятував.
Якби ж його на тиждень залучити, То був би він у мене нарочитий, О, як би ластився, чекав, просив І розум тратив для пустих рядків, І примхам потурав моїм щоразу, І гордістю вважав мою образу !
Гордий Ірод у нарочитий день одягнувся в одяг царський.
Нарочитий тепер озирнувся на своїх супровідців і притишеним голосом проказав : — Ясичі розбили князя роденського Вогняна.
Коли два роки тому нарочитий між сказав йому про княгиню роденську Ясновиду, він ще й посміявся з себе й свого дитячого захоплення.
Мали б лишити когось із слів, і той муж нарочитий подався б, діждавшись тиші на морі, прямісінько до імператора, аби оскаржити сваволю Хільбудія.
Богдан силкувався зрозуміти, куди гне нарочитий між, тоді, здається, збагнув і промовив : — Повідають, Велімир усі землі під собою мав.
— Що ймеш казати, я тебе слухаю, нарочитий може.
Хотів був довідатися в нього про ту таємницю, однак нарочитий Великого князя мов у землю запався.