І Наяда справді, немов би з більшою увагою ще раз бігцем озирнула його.
Вона кругло підняла руки й зовсім як та, перша Наяда, поправила волосся.
Дрібниця ж: Наяда не могла якслід показати своє лице, вона не могла показати свою постать.
Тут Наяда підвела голову й дивно, пильно подивилась на доктора Верходуба.
Наяда, яка вийшла з океану і гладенька шкіра якої ще пахне водою й молодістю.
Але Наяда несміло підступила ще ближче до столу й одгорнула рушник з обличчя.
Дама весело-нетерпляче відмахнулась рукою, кивнула капелюхом і підійшла до другого візника, коливаючи спиною так само, ну, точнісінько ж так само, як Наяда !
Наяда, замість посмішки, злегка розтягла куточки малинових вуст.