— Мені казали люде, що в вас є така книжка, де списано все моє житіє.
Хотів би я все-таки знати, що це за капітан Немо?
Хочеться їй знати все, та й батько, либонь, цікавиться.
Все це я вивчав якнайуважніше ще до першого проектування ракети.
Мабуть, хвилин десять — п’ятнадцять його не було, а потім приходить і каже: «Підеш у свій загін і будеш виконувати все, що скаже тобі другий наш агент.
Звідси і книга ця, і величезна, що вперше за все життя звалилася на мої плечі, відповідальність: написати не казку, яка всіх потішить, а правду, якій усі повірять.
Я все ще дивився на те, як рубає Святоша, а найбільше дивився на небо.
Молодиця та прикинулася крам-ницею і стала на березі; а в тій крамниці дуже гарні стрічки, хустки і все, все, що кому треба, є.
По цій обставі вона прочитала, ніби по розгорнутій книзі, все і все зрозуміла.