Ледве встигли прочитати: «На світанні нового життя вітаємо вступ у друге тисячоліття славної історичної путі.
Воно з’явилося перед сонною Євпраксівю на світанні.
Прибіжить він на світанні, а коли бігтиме, то його й видно не буде, тільки блискотітимуть п’ятки, наче золоті спалахи на воді.
На світанні творення первомови білої людини наші предки (ми назвемо їх умовно мізинцями — творцями брильянтної Мі зинської культури) вживали слово «дара» в значенні «дитина жіночого роду».
Події розпочинаються вранці, пристрасті розпалюються опівдні, стихають уночі і відновлюються на світанні.
Мені здається, жив ти на світанні, в однім степу кропила нас роса.
Але спереду ніби спочивало на хвилях щось сіре, невиразне ще в цьому ранньому світанні, наче купа якихось химерних, гострих, подертих хмар.
Рано на світанні князь Володимир вступав до Києва.
Другого дня на світанні до корчми знову прийшов Горе і почав шептатися з Чунту.
На світанні зникла комашня, але одразу ж зійшло сонце й почало пекти.