Куди вже тут думи думати та про чиїсь смішки розпатякувати.
Пішов кругом гомін про неї; чутно смішки та пересмішки: корисна в городі з' їжа, он які гладкі відтіля вертаються !
А роменська хазяйка трохи навіть на Веклу скидалася, тільки без тих ділочків біля уст, що то в них смішки у піжмурки грають.
Справді, з шукачевої кімнати долинали уривки розмови та смішки.
О божечки, навіть батько посміхався, а дядько Віктаріон потроху справляв смішки.
Нам усе смішки, а старий чоловік, який покинув удома родину, замислився і бовкнув механічно …
Але тут веселий молодий голос, крізь який видиралися дитячі смішки, промовив «алло», і я зрозумів, що все не так уже й абсурдно.