Ніколи Ти не здавалася мені Такою гарно-молодою І прехорошою такою Так, як тепер на чужині, Та ще й в неволі.
Кравець зрадів, коли побачив сина, і також спитав його, чого він навчився на чужині.
Дарувала шиту шовками хустину, Щоб згадував на чужині.
Вмерти на чужині, без рідних, тужачи за рідною домівкою !
Піди й забудься хоч у сні, Покинь ту каторжну роботу , — Вона зведе тебе достоту Так, як колись на чужині.
Про свої страждання на чужині він забуває лише тоді коли слухає передачу по радіо, пісні «милях земляків-українців».
Перебуваючи на чужині Дмитро Іванович не забував рідних, що найшло відображення в його середньо-азійських публікаціях.
Терезка теж ніяк не могла привикнути до життя на чужині.
Одним каже, аби вони покинули вітчизну, аби на чужині знайти щастя, інших відправляє в світ, аби їм показати, що щастя повинні шукати над власним дахом.
Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі із нашої України: Чи там раду радять, як на турка стати, Не чуємо на чужині.