Не стриміли б списи в стрісі У Петра у свата Не втікали б із Хортиці Славні небожата, Не спиняв би їх прилуцький Полковник поганий …
Божа бджола гуде, кругом гречки біліють … а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, небожата, да ще не гетьманці - сама січова воля, добродію …
— Хочуть небожата наректи дочку свою Наталкою …
І небожата мене дуже жалували, аж за мене було змагаються між собою: «Се моя тітка !», а той собі тягне: «Моя !»
А я думаю собі: «Як-то тепереиьки небожата мої кохані?
Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засядуть, і премудрих Немудрі одурять !