Невідомо, небораче, Чи ти гірко не заплачеш …
Нічого вартого уваги … Хоча … Стривай, небораче, оце павутинка, смітинка, чи що воно там таке? !
Голова насупив брови І сказав повчально : — В нашій шахті, небораче, В кожному вибої - Всі, кого допіру бачив, То і є герої !
— На це Фотіда, дівчина лепська і дотепна, так відповіла : — Забирайся, відійди геть, небораче, від мого вогнику.
А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз по дріжджі послали, а ти аж через рік з дріжджами прийшов та й ті посеред хати розілляв?
Тільки сядеш спочивати, а він уже канючить: «А ти, небораче, роботу скінчив?
Ану ж бо, тебе питаю, небораче , — і висмикнув у Сальватора немалий згорток, який той намагався сховати за пазухою , — що там у тебе ?"
Ти, небораче, і сам не знав, що творив: так тебе били, і ти так бив і в простоті сердечній не добачав у тому гріха !
— Опізнився, небораче , — Одказав земляк йому , — Хто кохав життя ледаче — Непереливки тому.
— Боронитись — це дуже добре, але як же ти хочеш боронитися, небораче?