І знову вона бринить і гуде, як далекий невгомонний гомін похоронного дзвона : — Ніколи … ніколи … ніколи …
— вигукнув з кута Ілля Гордій, невгомонний анекдотист, старий парубок (до цього він мене не бачив).
Усвідомив, що світ цей виростає під небом величезним срібнолистим, огненним деревом, яке розпрямляє своє гілляччя й дихає, бо воно живе; що той невгомонний співак над головою покликаний звістити йому це.
Коли ж на вашім лоні знайду я, невгомонний, собі перепочин?
Тільки невгомонний Орлик, користаючи з нових заворушень, силкувався зацікавити ворожі Московщині держави українською справою, та все те було даремне". (Грушевський .)
Еней, к добру з натури склонний, Сказав послам латинським так: «Латинус рекс єсть невгомонний, А Турнус пессімус дурак.
Як здалеку почули невгомонний шум Дніпра, як побачили його широке, мов блискуча сталь плесо, нові сили вступили в їх тіло і новою надією розгорілися їх хоробрі серця.