Ішов невиданий похід через Бердичів двома берегами Случі на Староконстянтинів.
Крім невеличких клунків у руках, вони нічого не мали, в цей невиданий світ вступаючи.
Увесь вечір кузина моя була, як то кажуть , — як у своїй тарілці, сипала дотепами, сміялась і мало не танцювала, як те дівча, при одному слові про серпанкову сукню та про якийсь іще невиданий у світі тюнік.
Не звертаючи уваги на той дивний, невиданий краєвид. кезаки перебрели червону Рось і побігли берегом.
Опівночі чує - щось шумить, наче табун диких гусей летить, дивиться, аж то по небі пливе невиданий човен.
Дитина роздивлялась на невиданий зроду вигляд, а сивий дід тішився його личком, його маленькими ручками.