Уже з другої далекої річки виходила невольниця Христя у мокрій одежі.
Донька не невольниця батька й мами, а дитина, їй належаться теж людські права.
— Чи ти пак знаєш, що та невольниця, котру ти приставив служити мені, водила оце мене в палац.
Після танців знов одчинились двері і увійшла найкраща невольниця.
Невольниця замовкла й сама почала слухать той спів.
Снилася йому Устя-невольниця, що доглядала його й зітхала, згадуючи свою дитину, забрану в яничари.
Яка мені різниця — чи дружина аги, чи невольниця самого султана?