і місяць Із рукавичкою диму, недвижний у брамі своїх руїн.
І замовк, поклавши недвижний латунний погляд мені на перенісся.
Він лежав так перед Германом недвижний, тільки губи раз в раз шевелилися, немов таємнича нарада з самим собою не переставала і у сні.
Звідти видно було білі хустки тіток, що боязко стояли біля ґанку, недвижний натовп дядьків, що слухали промовця, і самого промовця, що час од часу вимахував руками.