Щодня ненатлий океан в злобіПрибоєм землю пожира багату, І суша, з морем ставши на двобій, Вирівнює здобутками утрату.
Поки чужі боки були, так і дихати було вільно, а як прибрав до рук, так тільки про одного себе й дбаєш, зажера ненатлий !