Але пролетів над Мертвими Горами нетопир і намалював твою подобу на шкурі білого тигра, яка висить перед великим будинком, де сплять Четверо Братів Ночі.
Нетопир розправив широкі крила, безгучно замахав ними і ринув на відьмака, як стріла з арбалета.
Геральт закинув меча за плечі, сховав своє причандалля між головешок каміна і легко, мов нетопир, злетів униз сходами.
Нетопир замахав крилами, злетів, помчав до фонтану.
Нетопир засичав, зареготав, рвучко розвернувся, злетів догори й відразу ж каменем ринув зверху на відьмака, цілячи просто в голову.
Нетопир повільно, граціозно, підкрутивши одне крило, розвернувся, обійшов його й знову напав, роззявляючи зубасту пащу безокої морди.
… Кажан-нетопир із колись перебитим крилом, яке потім погано зрослося, висів на гілці явора вниз головою та дивувався.
Нетопир почеберяв кігтиками, шкірясті крила ляснули раз-другий — але ні, звірок залишився висіти, немов сухий лист, і тільки сумовито кліпнув круглими оченятами.
— Будберг сухо попрощався й подумав: «Цей баварський нетопир ні біса не зрозумів.
Нетопир плавко розвернувся на однім крилі, зробив коло й знову напав, широко роззявляючи на лету зубасту пащу.