І так потроху-потроху Крістофер Робін переповів геть усе, що знав, а тоді замовк і сидів, споглядаючи з Капітанського Містка увесь Білий Світ, мріючи про те, щоб так було завжди.
Серед рожевих м’язів силуета тьмянкувато світився білий кістяк.
Бездоганна фігура, затягнута в яскраво-білий брючний костюм, черевики на височенних підборах, тьмяний густий запах парфумів, модна зачіска, ледь помітний макіяж.
Маленький попик, білий наче лунь, трюхикав на малому возі.
— В його голосі сколихнувся сум: він теж журився, як зберегти дрібний білий цвіт.
На запиленій вішалці в кутку білий офіцерський кашкет без емблеми, що невідомо, як сюди потрапив …
Він простяг уперед руки, і ту ж мить білий промінчик нечутно ковзнув по небу, поплив повільніше, зупинився, став нерухомою цяткою, немовби на небозводі з’явилася нова зірка.
— Я присягнусь , — мовив достойний номарх , — що царевич був одягнений у білий каптан і пурпуровий із золотим фартушок …
Андрій Білий, не відриваючи очей від миски з квасолею, ки нув у відповідь : — То зовсім не вуйко йому …