Зазнала і я тієї шаноби та почитування, зазнала так, що й досі вадить !. .
Проте не зайве нагадати — ласкаве слово ніколи не вадить, а гостре боляче вражає.
Але це — недоречі: можна й горілку пить, і чесним бути , — одно одному не вадить.
Бач, самі п’ють вино, їм воно нічого не вадить, а людям рубають виноградники, бояться, бач, щоб люди не вмирали, бодай би ви самі виздихали, анцихристи !
Хто не знає, що для всіх смертних вино — річ прекрасна, як казали ще Чінчільйоне, Сколайо та інші мудреці, але кого трусить пропасниця, тому воно вадить.
Раптом він виїхав з Турнова — мовляв, тут усе дорого, й Турнов вадить його здоров’ю.
А мені дощ не вадить , — заясніло смагляве обличчя, засіяне негустими веснянками.
Йому не вадить ані криця, ані отрута, ані вода, ані вогонь !
А все ж такк на ланцюгу його держать не вадить …
Як той ірод, залізло в саму душу та й душить, та й вадить, та й каламутить усім …