Відчинилося віконечко, і в ньому показалося зле усміхнене лице тюремника.
От тільки чому Львову так зле, чому аж стільки проклятих місць?
Зле тільки, що ліваком я невправно володію зброєю.
Тільки через пані Елеонору, а то і мені зле зробить, і на себе біду накличе.
Мені було зле, голова паморочилася, і я хоч-не-хоч мав згодитися провести ніч у його страхолюдній оселі.
Історія, немов ріка весняна, і добре, й зле — усе в собі несла, коли всесвітніх полчищ урагани над світом шаленіли без числа, шляхетне, добре, нице і погане у чистоті і правді подала.
Військо було зле, чулися нарікання, та Потоцький пошвидше заліз у свою карету і закутався аж у дві шуби …
Лихо тому, хто не забуває зла, тоді зле перестає відтіняти добре, стає отрутою, якої людині не легко позбутися.
Він «признавався», що те і це було зле, що взагалі можна б інакше, словом, признавався до «гріхів».
Вона зміряла мене від голови до стіп таким поглядом, що мені стало зле, а тоді змусила допомагати при перев’язках … Змусила?