Він залишився самим голосом у ночі, тінню, яка стояла так близько, що відчувався кислий винний подих.
Помітивши кислий вираз на її обличчі, він уникав зустрічатися з нею поглядом.
— А того я кислий, голубе, що я сам з нею мало знайо мий, от що.
В обличчя вдарив міцний кислий запах овечої шерсті.
Вигляд у нього був кислий, але побачивши свого улюбленця, полковник не міг стримати сердечної, теплої усмішки, яка, наче промінь, ковзнула по його губах і блиснула в очах.
Дух спертий, кислий, тяжкий, пахне кожухами, сирівцем, паленою соломою.
Риня питає в нього, як діла, а той мудак робить такий кислий вираз обличчя, наче Іван його харить; він мляво відповідає, ніби навмисне показує свою зневагу.
— На мить його охопив той самий жах, що й після вибуху часосховища, горло здавило невидимим джгутом, а в роті з’явився кислий присмак страху.
Він і в ході, і в рухах, із лиця млявий, аж кислий.