Тоді вони забиваються якнайглибше в розколини, а задня, хвостова, їх частина так само невтримно починає пориватися з розколин на волю, у відкрите море, до місяця.
Тепер вони знали, що існує на світі щось, до чого треба пориватися завжди і що іноді дається до рук, і це щось — людська ніжність.
— На те вона й батьківщина, на те вона й мати, щоб пориватися до неї.
Тепер люди знали, що існує на світі щось, до чого треба пориватися завжди і що іноді дається до рук, і це щось — людська ніжність.
Як не пориватися до тебе від усіх красот земної кулі !