Відома річ (якщо вірити свідченням генуезців та інших людей, котрі в тих краях бували), що десь у Китайщині жив колись один родовитий і багатий, як ніхто, чоловік.
У минулі часи поняття «багатій» було чи не синонімом слів «родовитий», «шляхетський».
Родовитий джентльмен, світська людина виявляє часом крихту уваги до своєї підлеглої, наївної дівчини, а вона й рада !
— Сам знаєш: я не куплений-проданий, я родовитий Сокира, тож навіть заради помсти … Ні, не порозуміємося.
Може, загинув там друг родовитий, хоробрий товариш
Петро Петрович Золотницький — родовитий багатий пан.
В центрі твору — «родовитий» шляхтич Валентій Босий-Босаковський, прізвище якого точно відбиває його стан, але діаметрально протилежне його шляхетському гонорові.
— Йому зробили честь: родовитий шяхтич звернув увагу на його брудну жінку !. .
Він із захопленням глядів на Гулака, що знав говорити по-німецькому, як родовитий німець та ще й до своєї собаки говорив по-німецькому.