Тепер він усе робив спокійно, бо його серце було в поганому стані, а йому, як і всім Форсайтам, думка про смерть була огидна.
Ще тиждень і нам грозила голодова смерть, а зв’язку не було.
Лише відстрочуючи їхню смерть, робить він їх своїми рабами і прирікає на нескінченну упослідженість трудового життя.
Та й то у видолинку, куди він скотився, втікаючи, чигала на нього смерть: за дубом лежав у засідці енкаведист у кубанці.
— Без жодного сумніву нас усіх тут чекас біда, або й смерть, ствердив один з козаків.
— Вип' ємо за душі тих, що їм смерть відмовила трунку , — проговорював.
Якщо скажеш їм про діву , — смерть мені і горе нам !"
Але смерть не встигла стерти з нього радісної усмішки, яка наче розлилася по цілім обличчі й дала йому лагідний, милий вираз.