Пітер нишком пробрався до люка, обмацав мотузку — вона була ціла — й знову поставив стільця на колишнє місце.
А там стоїш собі й дивишся просто перед себе, вряди-годи нишком смієшся й озираєшся навколо.
Довго дивився на них Наум, та все нишком сміється, та дума: «То-то діти !»
І не поверталася, а їхала наче нишком, поспіхом, треба було, і сама вона хотіла, щоб якнайменше людей знали про цю подорож, і не тільки з тих причин, про які дбали Сахновський і його товариші, а й через саму себе.
Старі слухали та жалкували на ту лиху причину, а самі нишком раділи.
Я, обшарпаний, знуждований, окривавлений, більше труп, чим людина, підходжу нишком, тихесенько на пальцях під вікно й дивлюся всередину …
Тим часом Вацусь, вигідно спершись на курінь, тихенько хропів, Юзек нишком чкурнув до річечки, Пампух вдавав, що слухає, але мріяв він, напевне, про якусь спартакіаду.
Потім Палланту уклонився, Облобизав і прослезився, Додому почвалав тишком.