«Нумо, мотокозаки, погуляймо ж сьогодні, як востаннє !»
От зняли ми її та й нумо ж закопувати … Аж вона, псяюха, як не схопиться на рівні - й тікати од нас, чуєш !
— Нумо ще опудало зробимо, щоб ворони город не видзьобували.
Нумо ж сядьмо на мою розважальну мавну і рушимо шукати цього вина — тільки ви та я.
— Ось що я придумав: нумо, коли всі полягають спати, втечемо на город і скопаємо свою ділянку.
Нумо, потрапезуємо цими пирогами — яблучним і з кокосовою помадкою.
І снилось — сини хапають І в матері рвуть волосся, І з нею летять у небі, І дітьми малими голосять, Схопили матір за коси І нумо їх виривати, А мати по небу навтьоки — Від синів утікає мати !. .
Ото саме тоді котрийсь Новоульмівський діпіінтеліґент і кинув клич «Нумо, панове, інтелігенти, перекваліфіковувати ся на людей іншого фаху».