Під голими ступнями людей червоніли розжарені камені, булькала і «плавилася» багряна земля, що пашіла жаром …
Сонце пекло немилосердно, розпечене повітря пашіло жаром.
Мимохіть живіт його наче обсипало жаром, і він опустив голову.
— «Вони й говорять, що треба, и треба …» задзвеніла з жаром Рися.
Коли дивитися з берега, то здавалося, що сонце десь тут, за мурами фортеці, а зараз воно сипало жаром із-за головних воріт, які стриміли двома могутніми вежами.
Вхопив руку, стиснув, а потім став її обсипати цілунками.
Двигуна Петрик не вимикав, і пічка жаром пахтіла мені в обличчя.
Христофорчик сидів на підлозі біля ліжка з кривавими руками — і сльози лилися йому з ясних, як здалося матері, очей — заливаючи жаром усе її стерпле єство.
Треск, и гром, И визг, и крик, и гул протяжный, И жаром хлынуло в лицо.
Виголосивши, і то з великим жаром, цю переконливу промову, артист ласкаво звідався у Канавкіна: