Коли шалений або розмірений, повний подій або занурений у сиву нудьгу ритм її життя має осьось обірватися, підкорюючись всесвітнім законам?
Так тісно, що я вся напружилася, немов мала от-от обірватися … Та раптом стало спокійно-преспокійно , — здається, так і не буває.
Він поспішає до нього, поспішає, бо часу залишилося в обріз — намічений шлях може обірватися у будь-яку мить.
Давай розглянемо індивідуальне буття як мотузку, що тягнеться із безкінечного у безкінечне, не маючи ні початку ні кінця, якій не обірватися ніколи.
Усе колись мусить обірватися, навіть найгрубша мотузка, про ланцюг мовчу, він хутче іржавіє.
Розмова могла надовго обірватися на півслові і відновитися з півслова.
То не обірватися з висоти, як це банально роблять самогубці.
— Нічого , — хотіла посміхнутися побляклими устами, але усмішка вийшла такою жалісною, начеб мала обірватися плачем.
І саме тоді намацав у свідомості тонку нитку, яка от-от могла обірватися.