Зима вже зовсім, здавалося, поступилася місцем весні.
На весні він значно збільшується, а влітку, коли потрібно найбільше води для зволоження і зрошення земель , — зменшується.
Проте напливала зима, по зимі - весна, по весні - літо, і знову осінь, і знову зима — і кожної нової пори все починалося для Дідька спочатку: і - вічність.
Левицький вірив йому, бо не спадало на пам’ять, аби слово Масарика було кинуте недбало на вітер і той вітер котив його, немов висхле торішнє листя по весні.
Та досить було по весні Павлюкові з’явитись, як ожив Остряниця, скинув з себе машкару безнадії, відігнав сумніви …
На весні вони приїхали до Києва, та ба ! мене вже там не було.
Вдень і вночі на північ пливло ключами птаство, співаючи хвалу весні.