А надмір здібностей принудив Вотсона усвідомити й з тривогою відчути свою винятко вість і одинокість.
То, знаєте, аж нам сльози стануть в очах, як він зачне за свою одинокість уповідати.
Цей жах, ці страждання і ця страшна, як прірва, одинокість … це безлюддя при людях …
У самого одинокість і страх, та пересилив себе, вийняв з-під стріхи карабін, пішов на вулицю …