Малушо, леле лагідна моя, Візьми мене, лебідонько, до себе !
Коли на поле виїхав Лицар Квітів, натовпом пробігло мурмотіння, а Санса пристрасно зашепотіла : — Ой леле, який він гарний !
Я став на сходи і обережно підняв кришку … Ой леле, що трапилось? !
Подивилася крізь забризкані окуляри шолома — ой леле !
Чув від усіх, хто стояв поблизу сина: «Леле, яка красна на вроду дівчина !
Поглянемо … в ній розповідалось про … про … о леле, вона вивітрилася з пам’яті.
— Лишіть її … лишіть її, бадіко, і ви, леле Маріє …
Леле, з віком кожен набуває тієї подоби, якої заслуговує.
— Нічого особливого не сталося, тату, але містер Френклін сказав, що він анітрошечки не співчуває їй і - о леле !