Богун жадібно припав до фляжки, не відчуваючи, як тече горлянкою міцнюща Миронова оковита …
Полилась рікою оковита, потяглися вервечкою челядинці, несучи блюда, полумиски і тарелі.
Знаю тілько, що тверезий, Бо вже ані вина, Ні меди, ні оковита Не пилися, сину.
Була, як годиться, до кулішу й оковита й ковбаси і інші заїдки, що Галя зібрала з дому.
Доганяй, розумнику, на хуторі гаряча їжа, добра оковита і спочинок від праць !
Я благав і благав Господа, довго молив, а потім випадково прочитав у старій пошарпаній газеті, яка слугувала скатертиною і на якій красувалася оковита: «Крокуй спокійно серед гамору та поспіху — пам’ятай, який мир може бути у тиші …»
Доки до фортеці добиралися, оковита добре настоялась.
Він п’янить не гірше аніж оковита у світлиці козаків, котрі все ніяк не вкладуться, вливаючи у себе на радощах неймовірні порції Миронових слив’янок, вишняків і медів.
Гусари були понурі, пригнічені пилявецьким розгромом, який, мабуть, весь час стояв у них перед очима, і навіть вітківецька оковита їх не розвеселила.