Раптом його погляд упав на велику кучугуру снігу, поверх якої стримів дуплистий осиковий окоренок.
Якось, коли він знову не втримався і вчепився в один з тих шматків, окоренок потягся за ним до самісінького сховку і там завис.
Могилу обсадите квітами, поставите цементований окоренок і напишете бронзовими, під золото літерами епітафію, хоча б отаке: Тут лежить Загатний Іван.
Неначе сторонній, відчуває, що його голова, відірвавшись од затерплого; затиснутого болем тіла, летить в ліси і в шаленому розгоні має вдаритись в м’язистий окоренок дуба.
Засадивши електронного хлопця за величезний дубовий окоренок, вуйко загадав прочитати «Порадник пасічника» й написати контрольну роботу — йому, бачте, треба було відіслати її на заочні курси пасічників.
Дубовий окоренок упав ще раз, подряпавши ворогові стегно, тоді як вістря ебенової рогатини розірвало шкіру на уламровому плечі.
— Піди, прикоти окоренок та сідай отут, щоб я тебе добре чула правим вухом.
Сказати б якийсь окоренок, так ні, потроху ворушиться.
Окоренок був не дуже грубий, але густа крона геть загородила шлях.