Адже бачили його і в місті, й біля озера, і на горі, і бачили люди, чиїм устам не властива олжа.
«То по чийому ж боці була і є правда, а по чийому — олжа ?»
Решту скаже тобі цей чоловік, чиї вуста не осквернить олжа, бо в жилах його матері тече кров обраного народу.
А вся олжа, сваволя і гноблення, що ними виповнена імперія вже через край, теж будуть?
— Відтак шепнув мені на вухо : — Олжа се, тьху" , — і сплюнув на землю.
На щастя, Авл міг йому відповісти: «Ти знаєш, володарю, що ніколи олжа не оскверняла мої вуста; тож присягаюся тобі, що ми не допомогли їй утекти і, як і ти, не знаємо, що з нею».
А Стусове слово, сягаючи й не звіданих глибин генетичної пам’яті народу, виводить його до Бога, без якого майбутнє - олжа.