На крем’янистому березі бурхливого Кизил-Ірмаку стоїть саманна закопчена олійниця.
Четверта — Осика, п’ята — Вербичка, далі Місток, Олійниця …
«Машина» — це була в нього на городі така клуня — не клуня, сам високий солом’яний дах на голих стовпах, під яким містилась розпочата та так і не закінчена, недобудована крупорушка чи олійниця спеціяльної Масєчиної конструкції.
Хтось десь стогнав, хтось десь хрипів розпачливу лайку, роздавлюваний людським пресом, але на те ніхто не реагував всерйоз — кожен оберігав свої власні ребра від катастрофи, а хтось з того приводу скалозубив : — От, брат, олійниця ! !