Важка опанча, багато підбита соболями, застібалася срібними схрещеними молотами Рикерів.
Шив ся з дорогого кольорового сукна, з вели ОПАНЧА — верхній одяг халатопокими прорізами для рук і довгими «фаль шивими» рукавами (вильотами), які пе дібного типу, що був широко розповсюд рекидали через плечі на спину.
Синя опанча зливалася з його пліч, а за спиною звишувалася неозора стіна сутінку.
Опанча ота не з мертвих, а з тих, що живуть у межах вічності.
Червона опанча звисала йому з плеча, підбита хутром, а очі з-під дорогої шапки дивились, як у сокола.
Бранова опанча роздулася, затріпотіла на вітрі, сніг ринув просто у обличчя.
На цьому гостеві була брунатна, рішена опанча, а з-під неї блимав срібний ланцюг з відзнакою інфлянтських Мечових Братів: мечем, якого рукоять уявляла похиле знам’я хреста.